Апр 12, 2018 - Ностальгия    Комментарии к записи ПРОСТО НЕБА отключены

ПРОСТО НЕБА

Зробила собі нагороду
На великі свята
Та й поїхала додому,
До своеї хати.
Подивилась на ту хату,
Мов би заніміла:
“Де ви мамо, де ви тату
Я ж тут з вами жила?”
А тепер одні руїни
Стоять просто неба,
Нема вікон, зняті двері
Мов би так и треба.
Все на дворі розвалили
Люди — тож не звірі…
Що вони отут робили
На чужім подвір'ї?
Дивлюся я на руїни
З мокрими очами…
Що робиться в Україні?
Що робиться з нами?
 

Comments are closed.